Осінь кроком урочистим
На престол зійшла
В кармазинній багряниці...
Скоро Покрова...
У красі небесній слави –
Літо бабине яскраве,
Золотавим скарбом – листя,
Гімн життю, велична пісня.
Але марно... Чую – дзвони –
Мовчазні, скорботні... Стогнуть
В куполах, де синій вирій:
"Де ж Ти, Той, кому так вірю?"
Трави не росою вмиті –
Гіркі, як біда,
Бо не бабине в нас літо –
Вселюдська журба...
Плачуть Дівини ікони
І вливають у долоні
Силу, що велична осінь
Разом з нами молить, просить.
І не марно. Все можливо
Для життя. Тож буде диво!
Правда сильна, в ній надія,
Із любов'ю – від Марії...
09.10.2022