Не буду я самотньою ніколи
Там, де мій Київ. Вдень або вночі,
Від батьківського дому і до школи,
І далі, в далечінь на обрії.
Не перший сніг і, може, не останній
Вкриває світ, ховаючи біду,
Де почорніле зраджене кохання –
Не згадую сьогодні, повз пройду.
Не чистий аркуш, знаю, що бували
У нас часи й негарні, і сумні,
Але навмисно радісне шукаю
В обличчях міста. Хочу зберегти.
Осяй, мій Київ, диво сьогодення,
Вогонь підживлюй у мінливому житті!
Карбую в пам'яті святкові та буденні
Всі спогадки позбирані численні
В часопис долі – всі миттєвості твої.
21.11.2022