(На прохання зробити переклад українською вчорашнього вірша про Київ "Бежать? Куда? Который день война". Наша Україна - багатонаціональна. І саме тому, що ми разом і з нами практично весь іншомовний світ, то й перемога буде за нами. І не важливо, яке саме у людини мовне коріння, наша українська сьогодні – ЦЕ НАШІ КРИЛА. Магічні, сильні, потужні. Тож надолужую, щоб не прогаяти важливу мить такого важливого для нас єднання. Але будь-який переклад – це завжди певна омана, точним він не буває ніколи. Тому той свій вірш не перекладатиму, написала новий.)
Переспіваю вірш свій про життя
Війною клятою знеструмленого міста.
Повимітаю із думок сміття
Про розбрат мов... даруйте, ненавмисно
Пишу я іншою – як пишеться, пишу,
І не питаю у душі про різномовність,
Бо жодних сумнівів не маю, не ношу:
Сьогодні українська головує, безумовно.
Однак ні, не дозволю будь-яким гравцям
Прибрати мову іншу з поля бою,
Всі мови світу з нами – в свято нам,
Вони є сила, не отрута, не недоля.
Дивлюсь з вікна – там темрява ночі,
Знеструмив ворог місто, щоб замкнути
Нас в коло злоби, зненависті гри,
Ні, не дамося. Доля – наша. Бути
Нам разом всім – чутливим, не глухим.
Тож слава Мові Серця – не злукавить!
Ні, не затьмарити те світло, що в душі
Всі мови світу нам несуть і зберігають –
ЛЮБОВ як світоч, протимовою брехні.
Нам, людству – во спасіння. Вірю. Знаю.
Київ 04.12.2022