час безлуння...

Людмила Аристархова
ось, я нараз, не маю сенсу
пірнать у дощ на бездоріжжя,
де терпкість слів одна із версій,
де не гірчить доволі збіжжя…

зі сну випорскують примари
та заважають вчити прозу,
то ж їм до смаку нині свари,
бо в них дещиця від гіпнозу…

за кроком крок, до небокраю
мандрує думка долиною,
нажаль, що доста в ній омани,
але ж співає тятивою…

нажаль,кружінню між світами
не допоможе час безлуння,
але ж зникають тeмнi брами –
та їх мелодії бравурні…

01.12.2022