Наприкінці
Є це саме місце
Де у ночі кінчається темрява
Де тільки бринять смарагди дощю
По листю багровому
Не хочу щоб йшли від мене очі твої
Захоплююсь цим розпачем
Ніби мале, самотнє дитя
У великому мегалаполісі
Де оточує лише відлуння твого ім’я
Наприкінці
Де зупиняються рухи
Наприкінці
Де тануть, як крижинки, усі звуки
Це місце солоних пісків
Це місце непролунавших віршів
Я тебе запрошую
Розділити це місце зі мною.
Оточує відлуння твого голосу
Трошки сивого
Від тяжких цигарок
Мене підкорив смуток і врода погляду твого
Не хочу щоб твої очі від мене йшли
Ти єдиний бажаний гість
Для моєї знедоленої душі.