ІГОРЬ ГУБЕРМАН В ПЕРЕКЛАДІ УКРАїНСЬКОЮ МОВОЮ
(продовження, з книжки 1992 року)
77.
Одного разу влітку, в січні, на зорі,
слона побачив раптом я в відрі.
Слон запалив, пустив димок,
й мені промовив: більш не пий, синок.
78.
День, який почавсь погано,
не гани ти, скиглячи з журбою.
Не прокинеться удача рано,
вранці спить вона від перепою.
79.
Коли земля мене поглине,
прийти розлука не забариться,
і прах гріховний мій полине,
щоб потім склянкою з вином відкриться.
80.
Гімно і золото кладуть
у нашу дітвору імла і світло.
Держава наша тут як тут,
і осідає золото все в бидла.
81.
Століття не даремно калічить наші душі,
ніхто тепер не сумнівається,
що не можливо світ зламать, розрушить,
а в рай за яйця щоб тягти, не станеться.
82.
Є в нашому житті куліси,
за ними свій маленький світ,
де громадські щури, а в рашці криси,
жеруть пиріг народний безліч літ.
83.
Духовна основа рашистської могутності
і віри, яка по норову шаленна,
святинею шануються мощі з премудрості
найбільшого в світі атеїста – Леніна.
84.
В рекордний термін моя держава,
без труднощів, без примусу, одним диктатом,
собі гівенної вмить досягнула слави,
закладеної в кожного і матір"ю, і татом.
85.
Системі, де страх лиш та ріки із крові,
брехня та нерви усіх засмикані,
рецепти загибелі для неї готові:
пухлиною рака каральні в ній органи.
Продовження далі.