Збіг
Миттєвий спогад, дихання грудне,
Грудневих днів обітниці облудні.
Брак сонця, як буває тільки в грудні:
Не стямишся, як промінь промайне.
І зірка, як сорока на кілку,
На перехресті місячного сяйва
Й пер;смуги ліхтарного шляху…
А далі придивлятися вже зайво,
Бо пасмо світла – полум'я руде –
Засліплює. Бо спалах – точка збігу
Кохання, що в запаморок веде,
Двох поглядів, замисленого снігу,
І віри, що на непорушну стріху
Опріч нічого більше не впаде.