Океан Ельзи - Місто весни (feat. Один в каное)
(Свободная интерпретация)
20 декабря 2022 г.
Почему же мне снится, как мы снова и снова,
Гуляем с тобою, по месту родному....
Там пахнет весною, и солнце садится
На берегу речки, какая редко нам снится
И смотрят так клёны и ветви кивают
И запах хвои желанья рождает
И свободно душе между адом и раем
А в памяти просто, ничто не умирает
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Тихое место весны моей
Е-е-е-е-е-е-е-е
Место весны души моей
Стремительный век, не затянет нам раны,
Душ здесь много, но не все выживают
Светлое прошлое нам всё прощает
Почему-то здесь, не хочется чая
Не хочется снега, не хочется славы
Пусть достается, кому то другому
Мы просто с тобою, вдвоем погуляем
На берегу речки, которой уже не бывает
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Тихое место весны моей
Е-е-е-е-е-е-е-е
Место весны души моей
Почему же про зло, мы никак не забыли?
Для героев, наверно, мы слишком ранимы
Луга и те клёны нам не позволяют,
Развеять тот пепел, который не угасает
Те сны, в которых я снова и снова
Гуляю с тобой по месту родному
Там пахнет весною и солнце садится
На берегу речки, какая давно уж не снится....
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Тихое место весны моей
Е-е-е-е-е-е-е-е
Место весны души моей
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Тихое место весны моей
Е-е-е-е-е-е-е-е
Место весны души моей
(Перевод интерпретации на украинский язык)
Місце весни
Чому ж мені сниться, як ми знову і знову,
Гуляємо з тобою, за місцем рідному....
Там пахне весною, і сонце сідає
На березі річки, якої немає
І дивляться клени і гілки кивають
І хвої запах народжує бажання
І вільно душі між пеклом і раєм
А в пам'яті просто, ніщо не вмирає
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Тихе місце весни моєї
Е-е-е-е-е-е-е-е
Місце весни душі моєї
Стрімке століття, не затягне нам рани,
Душ тут багато, але не всі виживають
Світле минуле усє нам прощає
Чомусь тут ніколи, не хочеться чаю
Не хочеться снігу, не хочеться слави
Нехай дістається, кому то іншому
Ми просто з тобою, удвох погуляємо
На березі річки, якої вже немає
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Тихе місце весни моєї
Е-е-е-е-е-е-е-е
Місце весни душі моєї
Чому ж про зло, ми ніяк не забули?
Для героїв, напевно, ми занадто вразливі
Луки і ті клени нам не дозволяють,
Розвіяти той попіл, який не згасає
Ті сни, в яких я знову і знову
Гуляю з тобою за місцем рідному
Там пахне весною і сонце сідає
На березі річки, якої давно вже немає
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Тихе місце весни моєї
Е-е-е-е-е-е-е-е
Місце весни душі моєї
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Тихе місце весни моєї
Е-е-е-е-е-е-е-е
Місце весни душі моєї