Мені так хочеться, признаюся, додому,
Живу в квартирі тій же, та не вдома,
У тому ж місті, не багатолюдному,
Та в серці біль вже стільки днів і втома!..
Іду по місту, знайоме все – не вдома!
Казати щось, то краще промовчати…
Молюся щиросердно і невтомно,
Господь навчає все нам пробачати…
Я пробачаю, та зову до себе,
На землю рідну, вже таку згорьовану,
І Він все бачить , видко Йому з неба,
Молитву чує Він мою схвильовану!
Все в Його волі, вірю, закінчиться…
Він допустив, то значить, було треба,
Чому-то людство все ж таки навчиться…
- Я, Господи, прошу, закрий все небо!
Мені так хочеться, признаюся, додому,
Молюся і благаю зупинити…
В своїй квартирі - та я все ж не вдома!..
Прошу я Господа серця всім освятити.
Пізнають святість, і почнуть любити,
Ненависті не буде, віра буде,
І будуть люди в мирі, в дружбі жити,
То радість буде і в свята, і в будні!
27.12.2022.