Как будто выпита до дна,
Так нелогично.
Бреду по улице одна
Меланхолично.
А где-то музыка звучит,
И зазывает.
Понастальгировать манит,
Вуаль срывает.
И сердцем я распознаю;
Её призывы.
И вдохновением зову
Души порывы.
©Ольга Потапова