Моє серденько, сонечко моє,
Таке кохане та трудолюбиве,
Лягає пізно, рано так встає,
Воно таке у мене особливе!..
Як соромно, що я, бува, «дзижчу»,
Бо маю ще таке слабке терпіння…
А він мене виводить із плачу,
І робить це з таким порозумінням!.
Не буду допікати своїм «я» -
«Его» своє я придушу з коріння…
Без сонечка не можу і півдня,
То маю працювати над терпінням!
Мовчати буду більше, ніж «дзижчать»,
І буде спокій у серденьках наших,
Він говорити буде, я… мурчать…
Воно ж моє, коханнячко, найкраще!
30.12.2022.