Привіт, мій милий, добрий, ніжний,
Чарівний, славний, золотий.
Ну що там сталось? Дощ торішній,
Що ти такий сьогодні злий?
Ну да, бабки співали в вуха,
А брат із келихом сидів
У "них" кохання, бачте люте
Та тільки сам, то був таким!
А жаль, не їх,- дітей маленьких,
Що кинув у війну самих.
А сорому, немає аніскільки
Щасливий- каже- та має гріх.
Не довго ж бути тому щастю,
Бо скоро скінчиться кінець
Ще бузок не розпустить квіти
А принесуть важкий вінець.
А ти, також, як він гуляєш?
Вдаєш ображеного, просто жуть!
В борщі вареників шукаєш
Та тільки там їх не знайдеш.
Вогні горять, та лиш для чого?
Морози й дуть, риплять в душі
Живу, щоб вижити, вся суть живого
Поводирі бувають теж сліпі.
Зима відкриє правді двері
Ввійде й постукає вікно
Всі брехні змиються водою
Стечуть тi русла в джерело.
Мої також зашиють рани
Нічого, серце заживе
Бог бачить в небі, він за мене
Колись спитає він за все.
Ти мав усе, та сам відрікся
Тебе кохали - не впускав!
Відштовхував все найдорожче
Не цінував! Не шанував!
Фото взято с интернет ресурса. Автор неизвестный.