С украинского
Пусть подождут дела, повременю.
Дай нагляжусь на солнце и на травы.
С людьми хорошими наговорюсь.
Бежит не время, а бежим мы сами.
Мы лишь проходим, исчезая… так-то…
А время – только отбиванье такта.
Тик-так, тик-так… и в этом вся трагичность.
И время – что ни миг, то век и вечность.
А день, и ночь, от сумерек до света –
Лишь вехи этого прохода в Лету.
Фрагмент, один мазочек на палитре.
Звенит последней нотою простор, -
Глянь: Время, дивный дирижёр,
Листает ноты на пюпитре.
2017 г.
***
Ліна Костенко
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм…ми минаєм…так-то…
А час – це тільки відбивання такту.
Тік – так, тік – так…і в цьому вся трагічність.
Час – не хвилини, час – віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання –
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, –
дивися: Час, великий диригент,
перевертає ноти на пюпітрі.