Пишу вірші лише для тих, хто десь літав там уві сні.
Хто може мріяти в думках, тим хто ще душу не продав.
Сліпий не бачить все одно, ні краплі сенсу, ні думок.
Для тих хто вміє говорить, ще й полум'я в очах горить.
Ми не такі як більшість, знай, і знову вірш перечитай.
Я той хто мріями літає, з небес за світом наглядає.
Добра багато як і зла, та кожен бачить лиш слова.
Кого послухав тим і є, туди й та стежка приведе.
Ти є людина, а не раб, сам собі ціну та дорогу обирай.
Добро чи зло, що є в душі, і сам своє життя створи.
Не звинувачуй ворогів, вони лише десь в голові.
Тримайся тих, ким хочеш бути, твоя душа туди прямує.
Ти також можеш помилятись, на те й життя, щоб спотикатись.
Куди ідеш, кого послухав, все обміркуй, бо ти розумний.
Стежки ведуть в різні місця, сам обирай кохання та життя.
Тут лабіринт, пастки та сміх, це є випробування у твоїм житті.
Сміливим бути кожен може, переборовши зло порочне.
Гріхи побачити в собі, зможе лиш той, хто вже прозрів.
З добром в житті завжди іди, і сенс буття свого знайди.
Тепер ти вільній, а не раб, твоя душа літає серед хмар.
Хто відчував той зрозуміє, а хто в болоті той є звіром.
Та в кожного своє життя, співають пташки чи мовчать.
Про що ти мрієш те і буде, картини в голові малюєш.
Не розумієш слів вірша, помрій за сенс свого життя.