Пісня зустрічі
Зачитай мене до зірок, поки ніч мине…
Зачекай мене до зустрічі на світанку.
Зачекань срібло голосу в обіцянку.
І зласкавиться доля, бо небо не кам'яне.
Розповім тобі все, як є, і як буде – теж.
Розведу цілунку полум'я заполошне.
Простягну я до тебе пелюстку кожну…
Доторкнешся, замреш і нестямишся, як зірвеш…
Чаруватиму, чаклуватиму й доведу,
Що кохання сильніше ніж земне тяжіння.
Вип'єш світла – настою на ворожінні,
Відведу тебе поза розпуку, поза біду…
Даруватиму все, що візьмеш і унесеш.
Решта здійметься, перегорить у повітрі.
І залишиться серед райдужної палітри
У плетінні з промінням, у сфері тонких мереж…
Зачитай мене до зірок, поки час мине…
Всі чумацькі й козацькі шляхи – до ґанку.
Ніч життя переспівує в колисанки,
І світанок настане, бо небо не кам'яне.