Рано - в шесть только тьма и тьма.
Снег нетронутый, словно луг.
Глуби нет на небе - сурьма,
Ветер крутит лишь гнезда вьюг.
Спеленали кусты в мешки,
От ветров и от холодов,
И они как зимы стежки
На дорожках пустых садов.
Смена первая, час - восьмой,
Дай дороге и окнам свет,
Мы рассвет и без нас водой
Не напоит никто весь Свет.
Словно в чёрную сеем рань
Из ладоней крохи тепла,
Пробуждая рассвета грань -
День торопим, чтоб ночь прошла.
И тогда, в самом сердце вьюг,
В дни зимы - им не кончен счёт,
Оживет корень розы вдруг,
Кровь проснётся и потечёт.
2023-01-09
Юрій Андрухович –
Ще о шостій ранку пітьма…
Ще о шостій ранку пітьма.;
Непочатий сніг, наче луг.;
І небес на небі нема,;
тільки вітряні гнізда хуг.
Тільки вкутані у мішки;
тьмяні ружі з-над холоді
в;знаменують земні стежки;на
німих розпуттях садів.
Перша зміна о восьмій — час;
освітити вікна і шлях.;
Починається світло з нас,;
ніби вічна вода в полях.
Ніби сіємо в чорну рань;
перші крихти тепла зі жмень,;
аж заблисне досвітня грань,;
і від того довшає день.
І тому в осередді стуж,;
під безоднями хмар і крон,;
оживають глибини руж;і
рушає рослинна кров…