ти дійсно думаєш мене зламає ніч,
чи холод стін з уламками вікна?..
не переймайся, бо не в тому річ,
чи є чиясь в тій ніченьці вина…
де місяць байдикує серед хмар,
де бовваніють в сутінках церкви…
начебто, те скопичення примар,
насправді чує звуки тятиви…
де дійсно біль не зменшує зоря
своїми переливами в росі,
де присмеркова тиша вівтаря
довірливо вклонилася сльозі…
де знову я з собою віч-на-віч
перебираю вузлики життя,
бо чітко знаю – не злякає ніч,
як не бриніли б гучно болота…
19.01.2023