Зима. Зима. Зима. Зима...
Кохання ми замовчували скiльки...
В бiлому днi, довкола, жодних плям нема.
Є я i ти, коханий, тiльки.
Плине в полонi вiчностi життя земне, —
Без нашого минулого й майбутнього, —
Ти обiйми мене, зiгрiй мене.
...I бiльшого не треба вiд Могутнього.
Ти обiйми мене, зiгрiй мене,
Щоб я не вирвалася з твоїх рук.
Без спогадiв тепло неначе стомлене,
Несхоже так на подих наших губ.
I грiють спогади квiтучої весни серце,
I зiгрiваються думки, мов близ багаття.
Ти обiйми мене, зiгрiй мене.
Багато це для мене значить...
Так багато.