Буває біль, такий незрозумілий,
Що й слів, для того болю не знайти.
Пташиною б до тебе прилетіла,
Аби про біль забула, мамо, ти.
Аби забулась, у моїх обіймах,
Під щебет тихий, крізь сльозу і сум.
Послухала б я серця твого ритми
Й сама втекла б від болю й важких дум.
Чекай мене, діждись мене, рідненька!
Ще трохи - й прилечу до тебе я!
Хоч я давно не дівчинка маленька,
Проте, дитина любляча твоя.
Так сильно я іще не сумувала,
Так боляче мені ще не було!..
Так гірко, що разом буваєм мало,
Здалеку відчуваючи тепло...