Переливаю з келиха у келих
Отруту літа...
Ще іде війна
І спокій днів барвистих та веселих
Без жалю перекреслює вона.
У серці лють, яку залишив лютий
Із першим залпом смерті по містах.
Не вдасться ні пробачить, ні забути
Той перший жах і той тваринний страх...
У тому пеклі стали ми бронею -
Без нервів, сліз - жорстокі та стійкі.
Але ж не зачествіли ми душею -
Та між сиренами складаємо вірші.
Ми віримо в себе і в перемогу.
Дивуємо відвагою весь світ,
А ЗСУ вважаємо за бога -
Непереможні, справжній моноліт...
Переливаю з келиха у келих
Отруту серпня...
Все іще війна...
Попереду багато днів веселих -
Там перемога - поруч вже вона.
19.08.22