Смакую осінь дрібними ковтками,
Терпкого листопаду дивний смак...
Розбите серце лагоджу нитками,
У роздумах,
І що ж було не так?
Читає осінь по моїй долоні
Тривожні руни, відголоски снів,
Відкинувши усе пусте, стороннє,
Залишила всього лиш пару слів...
Благословила світ мій і кохання...
І знов шукаю відповідь...
Ніяк....
І тануть десь у мареві бажання,
Тмяніє сонця зламаний п'ятак.
А перший сніг неначе одкровення -
Шукай сама і тільки так знайдеш
Свій шлях,
Кохання,
Мрії і натхнення...
Загоїш серце й душу збережеш...
18.11.22