***
Про що мій сум, безсоння та тривога?
Війна руйнує жагу до життя:
не залишає спроб до вороття
нікчема ненажерлива, двонога.
Вже не лякають підсумки про втрати:
убивство стало звичним ремеслом,
а росіянин — найлютішим злом,
зі справедливим вироком — до страти!
Роки щасливі пам'ять непідкупна
від злих очей дбайливо зберегла;
над краєвидом рідного села
ворожа зграя чорна, неприступна.
Перетворились дні в пекельні ночі,
сирітське горе ллється через край.
Збирає кат кривавий урожай,
щоби увічнити нащадкам злочин.
Дрижать лани, руйнуються основи,
плюндрує землю “руський людожер”
У ньому дух святий давно помер,
бо на гербі — стерв'ятник двоголовий.
Прийдешній день дарує нам надію,
країна мила щастям розцвіте:
бажання щире, людяне, просте,
але віками в темряві жевріє.
02.02.2023