Колись був один, безнадією хижою вбитий,
Тримався за волю і час задарма роздавав
Охочим усім, порожніли шухляди відкриті,
Далеко не кожен, навзаєм, туди час поклав.
Невидима мрія, прибулець мого сновидіння,
Гортала сторінки життя, пролітаючи повз…
Та я все ж тримався за неї – напевно везіння,
Літав попід небом між громом і сяянням гроз.
Мене ти відкрила, знайшла у моїй круговерті,
Неначе релікт, що потрапив у криги твердінь.
Змінилося все, навіть зорі спалахують вперті!
Ладнаючи світлом барвистим пітьми далечінь.
21:12, 04.02.2023 рік.
Зображення: https://fikiwiki.com