"Чи ж так своє віддать зумію? -
Не втратити й хвилинки всує...
Кажу в минуле у надії,
Що майбуття мене почує."
В.Моруга
Як хочеться діждати втіх,
Хоча б небесних...Хоч - нізвідки...
Щоб сльози перелились в сміх,
Щоб у душі пахтіли квітки...
Щоби сміливий чарівник
В мій погляд скрушний, споночілий
Якимось побитом проник -
І всі б тривоги відпочили?..
Барвиста казка кольорів
Зігріла б днини прохолодні -
І смак життя замайорів,
А сірість - рушила б в безодні...
Я так чекаю джмеленя,
Що задзумить на квітах в будні,
Що, як цей час не підганя,
А все ж відчую неосудні
Небесні таїнства летючі,
З окільченим єством співзвучні!..