Меж любовью и болью теряюсь... Из Марго Метелецкой

Римма Батищева
 "Далеко-далеко, где кончается боль,
  Вечно молоды Вера, Надежда, Любовь.
  Там никто не продаст за серебряный грош,
  Там кончается грязь, там кончается ложь..."
          Вахтанг Кикабидзе

Погружаюсь всё больше я в массу проблем –
Меж любовью и болью теряюсь совсем…
Между раннею птицей и свечкой в ночи…
Если Вера теряется, как ни кричи…

И надежду так жадно грызёт саранча…
Строки молвят: «Глупа ты!» - нет, это печаль…
Ветер рвёт занавески так яростно, зло
Эти грустные думы в стихи занесло...

Эти мысли с бедою снуют по углам,
Всё с любовью смешной и слезой пополам…
И сплошным негативом на сердце лежат,
Мне себя безгранично и трепетно жаль.

На шестёрки в колоде сменились тузы,
Горе стоны внесло в музыкальный язык…
Только мрак повседневный покинет порог –
И подставит плечо мне всевидящий Бог!

Сразу светлые чувства меня окружат
И закроют в былое ненастье возврат…      
      2.02.2023

   Раптом
http://stihi.ru/2023/02/01/4174

Я все глибше занурююсь в коло проблем -
Поміж болем кохання й трагічним жалем,
Поміж пташкою вранці й свічею вночі,
Коли Віра втрачається, як не кричи...

І Надію щоденно гризе сарана,
І рядки запевняють: "Вельможно дурна!"
Вітер січня прискіпливо рве фіранки...
Мої думи заводять журливі танки -

Із бідою, що в рани натрушує пил,
Із Любов'ю смішною з сльозою навпіл...
І страшний негатив влучно душу вража,
І до себе надмірно спокусливий жаль...

І на шістки в колоді змінились тузи -
Скрушні зойки повсюдно тужливих музик...
Але ж сутінок мряка одначе втече -
Й раптом радісно вчую Господнє плече -

Раптом світлі огорнуть мене почуття
І в минуле затулять хитке вороття...