Снiг
...................................................
после общения в Телеграм
-----------------------------------------
Почти что год прошёл, а на душе
снега,.. Метёт... Моя душа остыла,
и не важны все прежние уже
мечты и цели, я о них забыла.
Бо Лютий в серце вмерз та в сни мої.
Не в небезпеці, та усе немиле,
дивлюсь в інеті «сводки» про бої
й молюся за братів: дай Боже сили
та захисти... И так почти что год,
дочурка по эстонски научилась,
ей шесть, и в школу к осени пойдёт...
Здесь мир, покой, но я не излечилась
от боли, та вїд того, що ти зник
десь на війні (загинув чи в полоні),
їз лютого минае скоро рік...
Сніг на душі та рясно ліг на скроні.
Лёт бабочек-снежинок, минус шесть,
дочурка на салазках с горки мчится.
Слезу смахнула,.. Знаешь, сходство есть
с тобой, когда улыбкою лучится,
I в погляді... Я наче уві сні,
здається що ти поруч та на ранок
зтиха промовиш лагідно мені:
вставати час, приготував сніданок.
Почти что год прошёл... Сніг на душі...