Н. Бидненко
– Тобі мене не зрозуміти! –
Вже вкотре я прошепочу.
А за вікном лютневий вітер
Ще додає й свого плачу.
Б’є в безнадії підвіконя,
Колючим снігом посипа…
А те, що ми тепер сторонні –
Кого це в світі зачіпа?
Дерева чорні, голі віти,
А вдалині весни фантом.
«Йому тебе не зрозуміти!» –
Співає вітер за вікном.
***
-Тебе меня не понять!-
Который раз шептала.
Февральский ветер стонет -
Я с ним свой плач смешала.
Бьёт ветер в подоконник,
Колючий снег порошит,
С тобою мы - посторонние -
Кого это тревожит?
Черны деревья, ветви голы,
И далеко весны фантом.
"Ему тебя вовек не понять!"-
Поёт мне ветер за окном.