Дивиться місяць на мене зверху
і ніби зі мною на "ти"
мову веде про далекі пригоди,
розказує різні байки.
Про те, як нелегко буває зимою,
в морозну зоряну ніч,
про те, як він любить вмиватись росою
теплим літом, нагрітим, як піч.
Про те, як мило йому споглядати
рідну Землю, що в спокої спить,
про те, як любить в переживанні
чекати нову ненароджену "мить".
Про те, як гуляє по небу ночами,
сивого чуба ховає в лісах,
про те, як наспівує пісні з пташками
в буйно- пахучих квіточих садах.
*******
По колу і знову, по колу і знову
щовечора, як вартовий,
виходить на обрій такий загадковий,
повний місяць - ліхтар віковий.