В цю зиму радість не летіла -
Лише спокуса в мертвий храм...
І перебить її несила
Ані свічкам, ні молитвам...
Вночі тікала, як сновида,
В обійми ночі, в зимний хміль -
Та краю розпачу не видно,
Лише старий гвалтує біль...
Здається, Віру вже втрачаю
Не на сьогодні, а навік,
Над хижим урвищем печалі,
Де вмерли зойки, плач та крик...
Перевод - Риммы Батищевой
Зимою этой не гостила
Здесь радость. Будто вымер храм.
И перебить печаль не в силах
Ни покаяньям, ни свечам.
Бежала ночью, как лунатик,
В её объятья, в забытьё…
Конца ненастья не познать мне –
Есть лишь страдание моё…
Мне кажется: теряю веру
Не на сегодня – на века.
Над бездною неимоверной,
Где только смерть, печаль, тоска…