Чудову я згадаю хвилю:
В серце врізалися списи,
Поклав вінок я серця штилю,
Вінець воздав твоїй красі!
Відтак у смутку безнадійнім
Тендітний голос твій дзвенів,
У снах приходила в обійми
Ти на побачення мені.
Ішли роки. Порив нестримний
Розвіяв мрії всі мої,
Я забував твій голос дивний
І риси ангельські твої!
У глушині, тіні будення
Тягнулись тихо дні мої,
Без божества та без натхнення,
Без сліз, кохання, рис твоїх.
Душа позбулась сновидіння,
З'явилась знову ти й списи,
Мов швидкоплинне те видіння,
Мов геній чистої краси!
І ось прийшло душі спасення,
І відродились в серці знов
І божество, вогонь натхнення,
Життя і сльози, і любов!
Прим. Фото з інтернета.