Не кури. Виявляється, це отрута.
Не чіпляй ярлики: це ж про тебе усе, по суті.
Не займай в метушні: попід руки не гоже лізти.
Не тримайся брехні, бо ж самому не довго сісти...
Ми з тобою колись були, але зараз воно забуто,
Стільки часу на самоплин, що руками не осягнути.
За півкроку зірвешся вниз, і затримаєшся мізинцем...
Та за мною ти не кричи, сам лишаєшся у звіринці.
Я так довго до цього йшла, що не хочеться озиратись.
Лицемірство зійшло сповна, я обпечена цим багаттям.
Кроком ближче моя мета, кроком далі оцей неспокій,
За секунду зійде зоря, за годину засяє сонце.
І не буде уже брехні! Буде чесність, добро і віра!
Починаю зворотній лік: найпотужніше — це надія…
І сильніших уже нема: я - найкраще в своєму світі.
Намалюю усе сама: шедевральність околиць в місті!
Не кури. Виявляється, це отрута.
Не чіпляй ярлики: це ж про тебе усе, по суті.
Не займай в метушні: попід руки не гоже лізти.
Не тримайся брехні, бо ж самому не довго сісти…
16.02.2023
© Inna Омут, 2023