У мене, Татку, є ж своя бо доля?
Я і іду дорогою по ній,
Хай буде на шляху Твоя лиш воля,
Належить доля ця мені одній!
Так важко йти... На мить одну присіла,
Спочити хочу, далі знов піду,
За всі роки, що прожила, змарніла...
До цілі я своєї все ж дійду!
Посиджу трішки, силоньки б Твоєї...
Торкнися мого мокрого чола.
Не відрекнуся доленьки своєї,
До Тебе очі знов свої звела.
Ти мій Ориєнтир, ось і дивлюся,
Твого Лиця шукаю кожен крок,
Без Тебе то впаду, а то спіткнуся...
Мені потрібен кожен Твій урок!
Мені б наповнитися мудрістю Твоєю,
От я й прошу, її не достає,
Прийшла до Тебе з неміччю своєю,
Небесна мудрість лиш у Тебе є!
Прошу, наповни з голови до ніжок,
В клітинку кожну, хай біжить струмком,
Щоб я не знала лікарняних ліжок...
Дійшла туди, де мед із молоком* -
До Тебе , Татку, у небесне місто,
Де все у сяйві, де смертей нема,
Де цілий день луна для Тебе пісня...
Для Тебе й тут співаю зокрема!
18.02.2023.
*"і щоб довго жили ви на тій землі,
що Господь присягнув був вашим батькам
дати їм та їхньому насінню Край, що
тече молоком та медом" -
Біблія, Повторення Закону 11:9.