Пробач мене небо зіркове,
Що тебе зовсім не благав;
Пробач мені, поле квіткове,
Що ледь любив і знемагав.
Пробач мене, сонечко ясне,
Що вдень ховався я у тінь,
Бо тільки що дощ було лясне,
Шукав веселок мерехтінь.
У вітру я прошу пробачень,
Вітрил розкрити не встигав;
До злив й гроз я теж зазначу,
Що мало дух свій гартував.
Простіть мене, друзі сердешні!
Я пробачаю вас так само.
За всі миттєвості бентежні
Пробач мене, милая мамо.