«Пам'яті Лесі Українки»
Слово, чому ти не криця твердая,
Чом ти не гострий, безжалісний меч?
Назва слов'ян - це від слова і слави,
Ми не раби, лихам всім усупереч!
Слово, моя ти єдиная зброє,
Компас, маяк ти мій і смолоскип,
Ми не повинні загинуть обоє!
Ти моя склянка води і мій хліб.
Брати мої, нащадки Прометеїв!
Вам не орел розшарпав горді груди, -
Але гадюки вилізли зі скелі
Й зробили вам ін'єкцію отрути.
Мріє, не зрадь! Я так довго тужила, -
Скільки я довгих не спала ночей,
Сили останні у тебе вложила,
Віру, надію, і світло очей.
Мрія літала орлом наді мною,
Хочу ті крила я мати й сама,
Хочу я жити і дихать весною,
А як загину за це - то й дарма!
Ні! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
(русский перевод)
«Памяти Леси Украинки»
Слово, отчего ты не твердая сталь,
Почему ты не острый, безжалостный меч?
Название славян - это от слова и славы,
Мы не рабы, всем бедам на зло!
Слово, мое ты єдинственное оружие,
Компас, маяк мой и факел ты мой,
Мы не должны погибнуть обое!
Ты мой стакан воды и мой хлеб.
Братья мои, потомки Прометеев!
Вам не орел изранил гордую грудь, -
Но гадюки вылезли со скалы
И вкололи вам инъекцию отравы.
Мечта, не предай! Я так долго грустила, -
Сколько я долгих ночей не спала,
Силы последние в тебя вложила,
Веру, надежду, и пламя души.
Мечта летала орлом надо мною,
Хочу, чтобы крылья были и у меня,
Хочу я жить и дышать весною,
А если погибну за это - то не зря!
Нет! Я буду сквозь слезы смеяться,
В час ненастный я песню спою,
Без надежды надеяться буду,
Буду жить! Идите прочь, грустные мысли!