ПРИСЛУШАЮСЬ К ДОЖДЮ...
Перевод стихотворения Лины Костенко
Прислушаюсь к дождю. Подкрался и шумит.
Воды звук жестяной, весёлых капель ноты.
Всего лишь миг, за ним другой спешит.
Внезапно оглянусь, а промелькнули годы!
А то уже века. Не знает уж никто,
в туманностях души иль, может, Андромеды —
я в мантиях дождя, прозрачна, как стекло,
о мёртвых не забыв, иду живых проведать.
Целую все леса. Скрипач, благодарю!
Присутствие моё сыграл ты вдохновенно.
Я дерево, я снег, я всё, что я люблю.
И, может, суть моя тем высока и ценна.
5 марта 2023 года
ПОСЛУХАЮ ЦЕЙ ДОЩ. ПІДКРАВСЯ І ШУМИТЬ...
Лiна Василівна Костенко [1930]
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.