Тебе змалюю - у словах!
То фарб невдосталь, то натури.
Всевластя втративши й права -
Десь зникла Муза ранком хмурим.
На мить, сердечко, зупинись!
Забудь про прикрощі й турботи.
Ми будем разом, як колись!
Я думаю, що ти не проти!
Піймаю погляд й приручу.
Впритул дивись - не таємниче!
Сковзнув по шиї і плечу,
Мазком на полотно і свічі
Лягає самотужки, влад.
І ось - Тремтить! - малюю голос.
Лавина слів чи зорепад?
Ніщо і етикет, і гордість -
Коли від доторку руки
Сльозами випливе спокута,
Удвох згадаємо роки,
Їх таїну - гірку й забуту.
Не вірю в спалені мости!
Із серця витравлю химеру.
І щоб якось тебе знайти -
Кладу - на білий - лист - паперу.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Тебя пытаюсь рисовать".
http://stihi.ru/2016/07/08/2239