Небо розстріляне кулями-
душа пошматована болем
Скачуть розтерзані коні,
падають в сизому полі
У вічність здіймаються аури,
впадають в глибокі впадини
Люди, людиська, знедолені-
гадюки, потвори і гадини.
Сонце закрилося хмарами,
залізом, свинцем і градами
Чорніють могили левадами,
покрившись червоними пятнами.
Десь поза обрієм стелиться
вечір в ряднину засотаний
Жінка у хустці розхристана
стоїть оніміла та вкопана.
Лізе вся нечисть нехрещена
в хату з ногами немитими
Дивиться вовчим поглядом
розтерзана градом підлога.
Очі плющем оповилися,
Отрута обсотує зміями
Мрії курличуть у виріях
Залишили жити надією.
Там ані тепло, ні холодно
Душа оповита в туманами
Жий! Бережи себе сонечко
Ти все найкраще для матері