Грядёт грядущее блаженное.
Уже, пожалуй, началось!
Не забывайте незабвенное,
оно уж инеем взялось!
Чтоб обменяв неповторимое,
взамен сто копий взяв себе,
и оценив неоценимое,
вам не блуждать потом в толпе.
Проходят фронды и жиронды,
не вечны слава и почёт.
А вот улыбка у Джоконды,
Та, не исчезнет, не пройдёт.
Всех тварей божьих и травинку,
и солнце завтрашнего дня,
костра вечернего искринку
любите, иноходь коня…
И вспомните под стук вагона
из ниоткуда в никуда,
как рафаэлева Мадонна
в глаза векам глядит! О, да!
В эпоху спорта и синтетики,
когда повсюду теснота,
пусть деликатно пальцы этики
вам тронут сердце и уста.
ЛИНА КОСТЕНКО
Вольный перевод Дениса Говзича
И ОРИГИНАЛ
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.
Ліна Костенко
Художник Эрик Булатов
ДАЛЕЕ
Лина Костенко - О поэзии
http://stihi.ru/2023/03/19/2338