Перша усмішка весни
Неначе зорі з неба впали,
Бідово по весні розквітли...
Яка то радість – первоцвіти!
Дні лагідні та тихі, світлі…
Ми їх жадали та чекали.
Бо вони, перші, – Боже диво!
Такі: тендітні, ніжні, тихі...
Та й серед снігу їм – не лихо,
Бо в березні зникає крига,
І сяє сонечко щасливо.
В народі мужні первоцвіти
Усмішкою зовуть весни,
Бо чують першими вони
Проміньчики тепла з гори,
Бо сонечка і снігу діти.
Віра Половинко
19.03. 2923р.