Моє зневладнене стило
Втомилось скрапувати болі
У цій розбурханій юдолі,
Де тільки чорне й сіре тло.
Заціпни, душе, і не плач,
Занурюйсь в незнищенний спокій,
Богоприсутній світ допоки
Не виплекає слів: "Пробач!"
Життя минуще - це затям.
Пробач всім, стомлений метелик,
Бо вже й знесилився Ангелик,
А ти - не втомлюйся Життям!
Замкни тривоги і напасті -
Виходь на лови миті щастя!