Линяв дворовий пес. Змінити щось - без шансів.
Шерсть клаптями звисала зі спини.
І був він винуватцем без вини,
З весною у глибокім дисонансі.
Навіщось згадував часи минулі.
Лиш не линяла мордочка, чомусь.
У сподіванні, щось несуть йому -
Гасав за перехожими - мов куля.
За виживання боротьба жорстока.
Гарчала зграя і весілля мчало псяче.
Той перший досвід, пам'ятай, вояче -
Роздертий бік, принижений, без ока.
Пес під колеса кидався на трасі.
Барбос облізлий - був грозою для котів.
Вихляв хвостом, зубами скреготів...
Линяв дворовий пес. Натужно бідоласі.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Линял дворовый пёс".
http://stihi.ru/2010/07/02/4896