Реве сердитий вітер в полі,
За душі вбитих завива.
Лиш на той світ летять соко;ли,
Їх бог війни підступно вкрав.
Крадуть мінястри й депутасти,
Війна - то максимум навар.
Іуди, лярдо-попилясти,
Дають могил за день гектари.
Шакалять тут і в хвіст і в гриву,
Ой, допомогу надають.
З трибуни сльози ллють фальшиво,
Бичем нас пропаганди б’ють.
Гешефти має дід хабадич,
Кружля стервятник-альбіон.
І дядько cем і євро-гади,
Пускає слину і дракон.
Гієнять с*ки, як сказились,
Жере тіла кремлівський дід.
Уми у дезі потопились,
Не люди стали дези від.
Домовляться боги, як завжди,
А наш удел - начинкой стать.
В часи солодкої постправди,
Такую ложь и грех писать.