Минає день, минає рік.
Душа сумує в болю.
І з шепоту іде на крик
Клянучи злую долю.
За те що світ загас в вікні.
За те що вій сирени.
За те що рідні в далині,
А ворог біля мене.
Мене рятує від життя,
Від радості і світу
Руйнує наші надбання
Лишає “Заповіту”.
Він намагався підкорить
Незламний дух козацький,
Свободу нам заборонить
Напав на нас зненацька.
Прорахувався чортів син.
Прогледів нашу силу.
Тепер заліг без домовин
В не братську ту могилу.