Надкушую. Зогнило.
І пліснява цвіте.
Все навкруги – могила.
Все у людей – не те.
Не свіже. Або мало.
Або забрав сусід.
Я дотепер не знала,
Які червиві всі.
Яка кругом ненависть.
І звідусіль – війна.
Я дотепер не знала,
Яка любов страшна.
На землю, Богом дану,
Накласти лапи – зась!
Бо квапитись погано
На цвинтар.
От напасть!
Всі землю будем мати –
Два метри на один.
Весь світ – тюрма та грати.
Іти нема куди.
Не зазіхай на душу.
Не зазіхай на хліб.
Лиш тільки понадкушуй!
Які ж усі гнилі!
Душі давно – огризок.
Недоїдок давно.
Щурі ідуть на ризик.
А світ іде на дно.