Чи варто думати й гадати
Як справи в тебе там, але не мати
Можливості про це спитати.
Та попри все так звикла відчувати
Твою присутність у житті,
Бо іншим місце в серці не зайняти
І не торкнутись поглядом душі.
Лиш тільки Всесвіт зможе передати
Те сяйво міріадами зірок,
Яке продовжує з надією палати
І пробиватись крізь туманний смог.
Але як разом бути нам не доля,
Найкращі ліки відстань й замість сонця холод...
І віра в те, що буде хепіенд
Та кожен з часом переможе власний біль.
А поки все одно шепочу kocham cie
Я уві сні лише тобі, лише тобі...