Ніщо у світі не за просто так -
Усе, звичайно, треба заслужити...
І годі вже на звіздах ворожити
Та підкидати догори п'ятак!
Жене подій життєвих карусель,
Міняючи довкруж химерні маски,
Хоча завжди очікуємо казки,
Але бува гірчить і карамель...
Що муштрувати руку та папір? -
Сама себе запитую я строго.
Поезія - чи то моя дорога?
Душа ж тепер підказує: "Повір!"
Ще й із серцевих свердловин б'є радість,
Знецінюючи і хвалу, і заздрість...
Перевод - Риммы Батищевой
Ничто нам не даётся просто так –
Всё надо безусловно заслужить нам…
Довольно уж на звёздах ворожить нам
Иль вечно вверх подбрасывать пятак!
Нас жизненная гонит карусель,
Меняя на ходу химеры маски,
Хотя всегда мы ожидаем сказки,
Бывает, что горчит и карамель…
Зачем бумагу, руку муштровать? –
Сама себя я спрашиваю строго.
Поэзия – моя ль она дорога?
Душа моя готова то признать.
В сердечной глубине моей бьёт радость!
Я не ценю хвалу. Прочь зависть ада!
на фото - моя цьогорічна паска