ПРОХОДИТ ЖИЗНЬ, И ВСЁ БЕЗ КОРРЕКТУР...
Перевод стихотворения Лины Костенко
Проходит жизнь, и всё без корректур.
И время мчится – не сдержать галопа.
Давно уж нет маркизы Помпадур,
века нас отделяют от потопа.
Не знаю я, что будет после нас,
в какой наряд природа облачится.
Не знает устали один лишь – час.
А мы живые, нужно торопиться.
Свершить хоть что-то, что имеет вес,
а мы – скорей всего, пройдём, как тени,
лишь только б синие глаза небес
всегда бы землю видели в цветенье.
Чтоб и леса не вымерли, как тур,
и не иссякли бы слова, как руды.
Да, жизнь идёт, и всё без корректур,
и как напишешь — так уже и будет.
Не бойся, если досадит строка,
прозрений не страшись — они как лекарь.
Не бойся правды, хоть она горька,
не бойся мук, хотя они как реки.
Но бойся ты другой душе солгать,
раз оплошаешь — так уже навеки.
9 апреля 2023 года
ЖИТТЯ ІДЕ І ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР...
Лiна Василівна Костенко [1930]
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.