З жару, з печі
для малечі:
Агатова казка
В бабусі Агати
Ставок між рокит,
Побілена хата,
І півник, і кіт.
Запаси в коморі
Зерна чималі…
Криниця надворі
І хліб на столі.
Там сітка, тут вудка –
В цеберці карась.
Там курка, тут вутка,
Й онуків – хоч квась.
Промовок теліжка,
Прислів'їв візок
І повна валізка
Чудових казок.
В уквітчаній хаті
Було все як слід,
Та бабці Агаті
Позаздрив сусід.
Позичвиши маку,
Кота отруїв,
Скалічив собаку,
А півника з'їв.
Городи розчвавив,
Ставок замутив,
Садок розмочалив,
А хату спалив.
І каже потвора:
"Тепер се моє".
Не сіє, не оре,
Горілочку п'є.
Неголений, в бруді
Сидить, гає час,
У власній по груди
Багнюці зав'яз.
Онуки Агати
Усі як один
Зійшлися прогнати
Потвору за тин.
Прийшли на подвір'я,
Аж бачать – дарма.
Лиш роги та пір'я,
Нікого нема.
Хто бачив, той каже
(Ото новина!):
До себе пропажу
Прибрав сатана.
Садок насадили
Всім миром тоді,
Новий спорудили
Для бабушки дім,
Хай глечик клекоче,
Хай тісто росте,
Агата клопоче
І правнуків жде.