Якось закохались
Двоє у селі
Киці часто бидись.
Так минали дні.
Він був Пес веселий.
Був він вартовий.
Мав характер дикий
Факт був не новий.
Разом Пес та Киця
Бігали у двір.
Киця, мов лисиця.
То лукавий звір.
Там стоїть крамниця.
Варту Пес в ній ніс
Стежив, щоб лисиця
Далі несла хвіст.
Киця крала спритно
Сир та ковбасу.
А йому казала:
"Мишку принесу!"
Песик їй повірив
Та й казав: "Лови!"
Та свій зір націлив
Їй до голови.
Ой, яка красуня
Киця в мене є!
Ця краса-ласуня
Ще й мишей жує!
Киця знов до миски
Де сметанка є.
Злизує з тарілки.
Поруч цінник є.
Сир ковтати зручно,
Ковбасу жує.
Робить це не гучно.
Все підряд псує.
Пса вона цілує,
Пеститься із ним.
Він її шанує.
Добре їм самим.
Швидко час минає
Киця вже товста.
Ковбасу вминає
Наречена ця.
Бачить, що товстенька,
Песик каже їй:
"Я тебе гарненька,
Не торкав, ні-ні!
То чиї ж то дітки -
Песики малі?
Дітки-малолітки
Всі мені чужі!"
- Ти не помічаєш,
Разом ми весь час!
Ти, Пес пригортаєш
Не одну, а нас.
Все село вже знає,
Що вже кітна я.
Час лише минає
Я з тобою! Я!
Пес в нерозумінні:
"Я то вже - старий!
Хто ж у цьому винний? -
Може - молодий?"
Щоб не гомоніло
Весь цей час село,
Пес узяв це діло
Під своє "крило".
Киці одружитись
Песик запросив.
Та і помиритись
Без соромних слів.
Киця була згодна -
Вогники в очах.
Думка же потворна:
"Ця крамниця - ах!
Буде в неї масло
Сир та ковбаса!"
Думка ця не згасла -
Киця в небесах.
Раптом Пса начальник
З гнівом запросив,
Та йому догану
Він оголосив.
Диво-недоїдки
Показав рясні:
"Це вже, Песик, звідки?
З сиру? Ковбаси?
Пес тут здогадався -
Киця тут була.
Дуже хвилювався
І нудьга взяла.
Як прийшов до дому,
Думав - розірве
Кицю ту чудову.
Гнів від Пса аж пре!
А вона до нього
Про весілля те
Буде де і кого -
Знати над усе.
Він гарчить, лютує:
- Це вана про що?
Хто його готує?
Як і де? За що?
Про яке вессілля
Мова йде в цей час?
Ти в багно свавілля
Занурила нас.
Хто тягав з прилавка
Сир та ковбасу?
Геть, мерщій, мерзавка!
Бо башку знесу!
Тут вона вскипіла:
- Ах, ти джентельмен!
Де у тебе сила?
Старий бультельмен!
Почалася сварка
Та іще яка!
Киця-господарка
Валить все на Пса.
Пес себе не чує,
Аж слина біжить.
Кицю Пес мордує,
Бо вже та лежить.
Потім як зчіпились
Ті коханці вдвох.
Так і покотились
Прямо у горох.
Пес кусає Кицю,
Дряпає вона
Мордочку кохану
Пса-богатиря.
Чули гвалт сусіди
Та мерщій сюди,
Щоб водой розлити -
Не було б біди.
Сіли "молодята".
Кров тече з їх ран.
І не буде свята,
Бо це є обман.