Її голос зривався на крик посеред невідомого міста.
Відчувала вона небо тих, хто в душі її світлій і чистій.
Її сонце торкалось думок, її сонце торкалось надії.
Вангувала вона про любов, про кохання і мир, що у мріях.
Її вітер був ніжністю, сном, що вона споглядала під ранок.
Снився їй рідний Харків і дім, снився їй дуже теплий сніданок.
Вона бачила світ у віршах, у поезії поряд з коханням.
Там надворі співає день - птах, розквітає весняне бажання.
Її світ так обіймів жадав, поцілунків, слів теплих на вушко.
Вона просить в молитві своїй, щоб війна не була більше люта.
Просить Діву Марію вона про жіноче омріяне щастя.
В її серці знов світло горить, щоб пішли геть всі біди, ненастя.
Вона буде молитись за тих, хто назавжди торкнувся до віри.
Буде дружба, розмова, любов - десь всередині прізвище, ім'я.
Скільки б днів не було і хвилин - все одно буде зустріч - надія.
Сподівання сильніше всього, і вони її лагідно гріють.
18. 04. 2023.